Берт Хеллінгер. Про що слід пам’ятати при усиновленні?

Очим слід пам’ятати при усиновленні?

По-перше, ніякого співчуття до батьків. Це перше. Тільки ніякого співчуття до бідної мами, будь їй хоч 14 років, але співчуття до дитини. Це перше.

Тільки не перекручуйте ситуацію, коли великі можуть зображати з себе маленьких, а маленькі, які не можуть захиститися, повинні все нести на собі. Тоді у помічника є сила, тоді у нього правильний порядок в душі.

У деяких людей є уявлення, що пізніше можна виправити щось для дитини, ніби дитина змогла б знову знайти шлях до своїх батьків, а вони приймуть її. В першу чергу, така надія дуже часто буває у дитини. Батьки цього не зроблять.

Уявіть собі, батьки віддали дитину на усиновлення. Вони хотіли позбутися від неї, а саме – назавжди. Якщо дитина прийде до них, як вони будуть реагувати? Звичайно ж, почуттям провини. Тут більше немає доступу. Це більше не можна виправити. Відмова від дитини більше виправити не можна.

Дитині важливо погодитися і прийняти все, як воно було. Батьки віддали її – назавжди. Усиновлення – як аборт, порівнянно з ним. Тому дитина повинна сказати: Так, я погоджуюся з цим і відмовляюся від вас назавжди. Це болісно. Потім дитина здобуває силу.

Тим не менше, життя дитина отримав від них. Він отримав усе, що йому потрібно. Мабуть, це були дуже красиві батьки.

Але залишитися в живих дитина змогла тільки завдяки прийомним батькам, вона може бути з ними, насправді, з любов’ю. Вони зберегли йому життя.”

Витяг з книги Берта Хеллінгера «Заглянути в душу дітям».

(переклад Анни Вагнер)