ОСОЗНАНІСТЬ ДУМКИ або “ПАРАДОКС ПРОСЯЧОГО”
раз рука простягнута, значить вона пуста
Емпірично ми знаємо, що творимо реальність станом.
Наприклад, якщо ми віримо в те, чого хочемо, і можемо допустити це, то це в життя приходить швидко.
Якщо ми бажаємо чогось з недостатності, то це не приходить, або приходить за велику ціну (через пахоту, вигорання, втрату стосунків тощо).
Чому?
Системно: “те, чому ми говоримо “ні”, залишається нам у нагороду”. Тобто, коли людина заперечує хворобу, вона посилюється. Ми про це багато тут говоримо і ще не раз попрактикуємо.
У цьому пості я хочу дати місце науковим відкриттям, адже обожнюю стики духовності і науки.
Кажуть, вчені в сфері нейрофізіології експериментальним шляхом виявили наступне.
В момент проголошення фрази «я хочу позбутися болю», спалахують зони мозку, пов’язані з тривогою, страхом і очікуванням загрози. Мигдалеподібне тіло активно, гіпоталамус посилає сигнали тривоги, кортизол і адреналін починають підніматися в крові. Мозок сприймає: «небезпека, у мене проблема, мені погано». Він не реагує на зміст бажання, він реагує на енергетичний посил, на вібрацію того стану, в якому людина формулює свій запит.
Коли ми просимо, благаємо і навіть сподіваємось, мозок фіксує тільки один сенс: «у мене цього немає, мені цього не вистачає, я в дефіциті».
А коли випробуваний вимовляє іншу фразу «моє тіло здорове і вільне від болю», картина кардинально змінюється. Активується префронтальна кора, зона прийняття рішень і планування. Лімбічна система спокійна.
Замість тривоги і страху, включаються ділянки мозку, що відповідають за побудову нових нейронних зв’язків. Таким чином, мозок сприймає це не як благання, а як команду і установку до дії.
Таким чином, мозок людини реагує на прохання і наміри принципово різними нейронними патернами.
Якщо це відкриття багатьох докторів наук внесуть в офіційні підручники, це змінить всю медицину, вийшовши за межі класичної нейрофізіології.Вірю, що застану цей час)!
Це ключ,який повністю збігається з законами природи, з системним підходом, це ключ, який ми проживаємо з вами на практиці і те, що ми проживаємо в житті, застосовуючиФокус Уваги “Я Тебе бачу”.Наш мозок – це не просто біологічний комп’ютер, це дзеркало. Це дзеркало відображає не наші слова чи бажання, а нашу позицію і внутрішній стан у момент формулювання запиту.
Коли ми просимо, ми знаходимося в позиції знизу, в позиції слабкого, залежного і потребуючого. І мозок слухняно активує програму слабкості, підвищується кортизол, падає серотонін, включаються давні механізми підпорядкування і виживання. Але коли ми формулюємо намір, коли ми не просимо, а вирішуємо, включається нова програма, програма господаря і творця власної реальності. Префронтальна кора загоряється, як новорічна ялинка. Дофамін, нейромедіатор впевненості і цілеспрямованої дії починає текти по нейронних шляхах. Мозок приймає нашу команду як вже здійснений факт і починає шукати шляхи реалізації.Прохання про здоров’я та констатація хвороби – це одне й те саме для мозку.Для нього фраза «я хочу бути здоровим» звучить як «я хворий». Він чує тільки другу частину: проблему, дефіцит, нестачу. І починає будувати реальність навколо цього дефіциту. Протягнута рука може бути просящою, значить пустою, а може бути даючою, значить повною. Мозок і Всесвіт фіксують частоту і “леплять” з частоти матерію.
Мільярди (смію стверджувати) людей щиро бажаючих змінити своє життя, кожен день, самі того не підозрюючи, будують тюрму з власних нейронів.
Кожне прохання “дай мені” не наближає, а віддаляє мету і бажане, оскільки навіть на рівні нейрофізіології це працює як підтвердження: «у мене цього немає, я в цьому потребую, я без цього не повноцінний». Вони звертаються до Бога, Всесвіту, світу з протягнутою рукою, забувши ХТО ВОНИ насправді. Справа не в удачі і не в долі, справа в нейронних паттернах, які люди неусвідомлено формують кожен день своїми думками, словами, вчинками і емоціями.
Ми не знаємо коли наукове співтовариство прийме ці дані, але я (впевнена, як і багато з вас) читала безліч статей і книг, в яких: сотні добровольців, тисячі годин записів мозкової активності, аналіз паттернів, кореляцій, статистичних закономірностей. І кожен новий експеримент тільки підтверджував їхнє первісне відкриття. Мозок людини – це не просто біологічний комп’ютер, це дзеркало. Чого варті тільки доповіді, книги, статті, масштабні дослідження Наталії Петрівни Бехтеревої, Джо Диспензи, Валентини Миронової, винаходи і прилади Петра Петровича Гаряєва… Але навіть якщо офіційна наука вважає це містикою або псевдонаукою, то хіба нам, людям, для внутрішнього експерименту і особистого досвіду потрібно чиєсь погодження? Власниками своїх мозків є ми.Давайте підсумуємо.Для мене особисто, в свій час, стояло тільки одне питання: так як же це зробити? як перепрограмувати свої вірування і переконання? Як вийти з заручників? Адже, мова прохача, вона ж мова жертви – це не просто саботаж власних мрій, прагнень, бажань, це набір автоматизмів і програм минулого. Упахавшись в терапії і покращенні себе, дійшовши до своєї темної ночі, і втративши всяку надію на зміни, я зрозуміла одну річ. Щоб вийти з в’язниці, треба розглянути клітку. А найтемніша ніч – перед світанком. Вони кажуть, і вони праві: “просте зміна формулювання може перепрограмувати мозок”.А як це зробити в буденності?Тому.
Запрошую вас на Курс емоційної зрілості “Я Тебе бачу” та/або Марафон-Практикум емоційної Ясності та Присутності “Trinity”.
Ми будемо тренуватися розуміти наші автоматизми та обмежуючі патерни, як працюють три наші центри: інтелектуальний, руховий, емоційний.
Ми будемо разом згадувати ХТО МИ Є.
Тільки знаючи себе, ми можемо володіти Собою.
Тільки володіючи Собою, ми стаємо господарями свого життя та творцями своєї реальності.
☀️Марафон емоційної ясності та Присутності “Trinity”пройде з 26.04. по 05.05.2026.
Вартість участі: 750 грн. (18$).
☀️Повний Курс Емоційної Зрілості “Я Тебе бачу”пройде з 26.04. по 10.05.2026.
Вартість участі: 120$.
Для майстрів духовної еволюції: 100$.
Курс складається з двох етапів:
1) Марафон (вищезазначений) з 26.04. по 05.05.2026,
2) Триденний вебінар з 08 по 10.05.2026.
Посилання на реєстрацію викладу трохи пізніше. А поки ви можете планувати свій час.
З любов’ю, Наталія Завалий




















