Зайняти своє місце життєво важливо для будь-якої людини.
Душі людини і людині. Що таке – своє місце для людини? І що таке – своє місце для душі? І одне це і те ж? І може людина зайняти своє місце в цьому житті, коли її душа не на місці? Це ми розглянемо на курсі.
.
В будь-якому випадку, очевидно, що наявність “проблем” і/або хвороб це – індикатори того, що ні людина, ні душа не на місці.
Якщо ми розглянемо рівень цього життя, то
переважно ми живемо, виконуючи не свої ролі, а якісь інші – для своїх мам, тат, сестер і братів, партнера, дітей..
Коли ми виростаємо, ми чомусь вважаємо (часто неусвідомлено, звичайно), що повинні опікувати батьків (брати над ними шефство), і ми краще знаємо, як їм жити, як їм будувати стосунки між собою, як мамі “правильніше” поводитися з татом, як їм правильніше лікуватися, як їм краще харчуватися, що їм краще носити, які правильно мати погляди на життя, що правильніше відповісти сусідці і т.д. і т.п., і у кожного список свій. Тобто, ми беремо на себе роль батьків для своїх батьків. А місце батьків тоді у нас пустує.
І щоб цю діру закрити, ми беремо на роль своїх батьків, наприклад, свого партнера. І ці ролі змінюються. Партнер для нас то батько (“ти мені повинен любов”, “ти ж сам повинен розуміти, що мені дарувати на д.р.” і т.д.), то партнер для нас – дитина (“ти одягнув шарф?”, “не так треба розмовляти з шефом” і т.д.).
А що наші діти? Є у них тоді батьки? І яку роль вони з великою любов’ю і з задоволенням для нас виконують? Поки діти маленькі, і догляд за ними вимагає від нас багато уваги, ми, можливо, не помічаємо цієї плутанини. Але коли вони підростають, то, при бажанні, ми можемо помітити, як чекаємо від них того, що не дополучили від батьків. А також, ми можемо помітити, як з доньок робимо “подруг”, а з синів “чоловіків”. Ми ділимося з ними своїми невдачами, посвячуємо їх у свої стосунки, перекладаємо на них свій “вантаж”…
І це людяно, і не було б для душі зон зростання, якби не ця плутанина. І, можливо, для когось правильно залишити все як є,
а хтось потребує в тому, щоб навести порядок у всьому цьому.
Для тих, хто хоче навести порядок у своїй душі і в своєму житті, бачити у своєму партнері тільки партнера без проекцій мами і/або тата і/або сестри, брата, залишитися для своїх батьків дітьми – маленькими для них і дорослими для свого життя, а своїх дітей залишити вільними від своєї долі,
вихід є.
І він полягає в тому, щоб почати повертати собі свої, закладені біологією Планети, ролі доньки/сина, дружини/чоловіка, мами/тата… Це іноді вимагає відваги і ризику прийняти виклик. Але життя того варте!
Як це зробити практично і як це робити крок за кроком у повсякденному житті, розглянуто на Практичному курсі «Моє цінне місце в мирозданні», звертаючись до всезнаючого інформаційного поля через
розстановочні демонстрації і спираючись на мій особистий досвід і дослідження в індивідуальному і груповому консультуванні.
Щиро, Наталія Завалий
__
Вебінар – практикум “Моє цінне місце в Мирозданні” Або Як бути Богом на Землі.
Стань світлом для себе. Освітлюючи всю свою тінь. Це найцінніше спадщина, яке Ти можеш залишити своїм дітям. Світло залишиться тут назавжди.
____
На цьому вебінарі я даю інформацію про ці закономірності, дам практики для діагностування своїх ролей і їх відновлення. А також є відповіді на живі і життєві питання учасників курсу.
Придбати можна за посиланням:
07.01.24
#наталіязавалий #зв’язокдухаіматерії
