Внутрішня дитина, Дорослий, Творець своеї реальності.

Розвинути навик володіння своєю внутрішньою дитиною і підлітком – може будь-яка дієздатна людина. Ця навичка відкриває свободу узгоджувати своє життя з призначенням душі та ставати тим, ХТО ТИ Є.

Особистість Людини з усіма її суб-особистостями формуються на основі поєднання:
– спадковості – від предків та батьків,
– програм та аспектів, принесених у це втілення з минулого досвіду душі (у будь-якій формі),
– мотивацій та поведінкових моделей, запозичених від батьків (наприклад, дбайливий чи критик),
– внутрішніх потреб, мотивацій, почуттів, рішень та стратегій емоційного виживання, створених у дитинстві, підлітковому віці та юнацтві,
– життєвого досвіду,
– засвоєних соціальних та професійних ролей…,
– сутнісної та справжньої природи Духа + потенціалу/”характеру” душі.

Проявити творче ядро, а також справжню природу своєї душі й Духа, нам часто перешкоджають наші стратегії, які сформовані на основі дитячого та підліткового досвіду (в тому числі пренатального).

Давайте трохи розберемося. Серед множинних субособистостей є ті аспекти, які зберігають та примножують наш ресурс та силу. А є ті, які цю силу гальмують та блокують. Так,

більшість аспектів спадщини нашої душі, а також субособистостей, сформованих внаслідок спадковості від предків (в т.ч. від батьків), – є нашою силою, потенціалом, талантами, здібностями та ресурсом.

Соціальні ролі, які також формують особистість (син, дружина, друг, підлеглих, автор тощо), допомагають адаптуватися до вимог суспільства та отримувати соціальне визнання. Людині доводиться швидко перемикатися між цими ролями, що формує відповідні субособистості. Ці аспекти нам важливо кристалізувати, інтегрувати в них новий досвід і не “виливати воду з немовлям”.

Травматичні життєві ситуації створюють ті субособистості, які часто блокують нас від руху вперед, щоб захиститися від болю та компенсувати дефіцит. Наприклад, які захищають від почуття сорому і нікчемності після невдалого досвіду.
У дорослому віці субособистості часто поєднуються навколо внутрішніх потреб, мотивацій або видів діяльності, формуючи моделі поведінки, характерні для певної ситуації (наприклад, на роботі, вдома або з друзями). Приклад такої субособистості — «перфекціоніст», який прагне заслужити любов через ідеальність.

Таким чином, ми несемо в собі Ресурсну частину (Варіант I), і обсяг патернів, які блокують нашу справжність, силу, довіру, успіх…, або можемо сказати – “Нересурсну” частину (Варіант II).
Кожен із нас хотів би жити із ресурсної частини. Однак, обставини часто змушують людей залишатися у стресі, безсиллі, перегонах за успіхом, або терпінні та позиції “витримати”…. . І чим більше ми прагнемо реальності Варіанта I, тим швидше опиняємося в реальності Варіанта II.

У мене у зв’язку з цим два питання та ракурс погляду.

Перше. То хто ж керує цим процесом? Хто вирішує в якому режимі та парадигмі реальності жити? Якщо ви поставите собі запитання: “у якому стані я хочу жити?”, то хіба ви коли-небудь відповісте: “хочу жити в “нересурсі” та стресі? Звісно, ні. Усі хочуть бути самодостатніми, впевненими в собі, відчувати безпеку, емпатію, любов. Однак, “зовнішні чинники, жорсткі та криваві події не дозволяють мені бути у стані спокою, миру в душі, натхненні…» – можливо, скажете ви.
Тоді, виходить, реальність у тому, що хтось та щось ззовні визначає стан усередині? Виходить, людина тоді заручник ситуації, і вибору не має? І доки не закінчиться війна і хаос, стан усередині буде на знижених вібраціях, а симптоми посилюватимуться? І тут вже у кого якийсь запас міцності та ємність сил. А не відомо ж, скільки ці людиноненависницькі події ще триватимуть.

Однак, є й такі люди в країні, які обрали створювати та генерувати свої стани всередині самостійно, взяти управління внутрішнім станом у свої руки. І навіть є ті, кому це вдається.
І це гарна новина. Ми, люди, має силу володіти своїми емоціями, почуттями, станами й навіть патернами та програмами. Ми, люди, тримаємо в собі силу й волю – повернути владу над своїми станами до своїх рук, а це означає – й над своєю реальністю. І чим більше нас стискає щось ззовні, тим більше шансів і сили зробити квантовий стрибок у розширення свідомості.

Це вибір. Нинішні реалії – на межі життя та смерті, так. Але ці прикордонні стани можна жити як боротьбу, стрес, хаос, розпач… . А можна використовувати це як трамплін до пробудження та єдності з вічними цінностями, з душею та з Богом у собі.

У нас майже відсутній вибір які емоції проживати, тим більше сила впливати на зовнішні події.
Але в нас завжди та в 100% випадках є вибір – керуватися цими емоціями чи ні, дозволяти їм брати владу над собою, або вивернути спотворені ролі собі на користь, повернути собі владу над своїми почуттями та станами.

Друге. Чи замислювалися ви про Варіант III?

Нам запропонували лише два варіанти реальності: Реальність безсилля та Реальність ресурсу. І ми з вами  “ходимо” в межах цих двох варіантів, від одного до іншого, від другого до першого. І так може тривати ціле століття (вічність). Але це Брехня №1 і Брехня №2.
Є Реальність зовсім інша, умовно – Третя, але насправді вона Перша та Істинна. Саме вона являє собою простір Бога, в якому всі наші частини, всі реальності, усі спотворення та істини, вся сукупність кривди та правди, все світло та вся пітьма – єдині. У цій парадигмі буття зовсім не потрібно обирати між Реальністю безсилля та Реальністю ресурсу, відповідно: обираючи одне, відмовлятися і відкидати друге, і навпаки. Дилема між Брехнею №1 і Брехнею №2 це пастка, обман і гіпноз старого світу. В цій реалності – все єдине, а ти є Дух-Душа-Тіло.

На цьому авторському тренінгу “Дорослий та внутрішня дитина” – Інструкція Зрілості” ми наочно розглядаємо ці пастки, шляхи та прикладні ключі остаточного виходу з лабіринту метань між ресурсом та “нересурсом”, між силою та безсиллям, між своїм світлом і темрявою.

Поки ми боремося або тікаємо від свого “нересурсу” – ми зберігаємо вібрацію заручника обставин (жертви й раба), і утримуємо себе в режимі виживання: “бий, біжи, ховайся”, таким чином ми уникаємо своєї істинної природи, що Творить. Коли ми включаємо, приєднуємо “нересурс” до ресурсу, тобто об’єднуємо їх, ми актуалізуємо в собі Творчий потенціал, стаючи ТВОРЦЯМИ СВОЄЇ РЕАЛЬНОСТІ, СВОЄЇ ДОЛІ ТА СВОГО МАЙБУТНЬОГО. Заодно – й майбутнього свого роду, свого народу, й у результаті – всіх землян.

Переважна частка стратегій виживання належить нашій внутрішній дитині та підлітку.

Здатність бути господарем своїх реакцій та стратегій внутрішньої дитини/підлітка вирішальним чином формує світогляд та актуальну систему цінностей нового світоустрою.

Основні тези та завдання тренінгу “Дорослий та внутрішня дитина” – Інструкція Зрілості”.

Дорослий і дитина.
Дитина шукає винних, вона живе в позиції «я хочу, щоб мене дбали». Дорослий живе з позиції: «я можу про себе подбати сам».
У дитячій психіці, за всієї її безпосередності та невинності, фокус – на зовнішньому джерелі (батьки, вчителі, значні дорослі, начальники, партнери… будь-хто, тільки не Я). Дитина живе в очікуванні іншого, який за неї вирішить. Дорослий замінює зовнішнього “господаря” на внутрішнє джерело, і каже: “я розв’яжу свої питання сам”.

Дорослий починається тоді, коли множинні фіаско, розчарування та кризи, призводять його до переведення фокуса із зовнішнього джерела (зовнішнього дорослого, який прийде та вирішить його проблеми) на внутрішнє джерело. Дорослий починається з вмирання ілюзій (не плутати з мріями, творчістю, смаком до життя…, оскільки це саме ресурс).

У Дорослого та Дитини різне ставлення до слова «Відповідальність».
Дітей це слово дратує. Під цим словом діти розуміють щось обтяжливе, яке змушує робити те, чого вони не хочуть (наприклад — необхідність прибирати в кімнаті, робити уроки, гуляти з собакою, чистити зуби…). Дорослого це слово звільняє, воно віє свіжістю, приносить радість, свободу, повертає силу: “Якщо я за це відповідаю, то я сам все і вирішу”.
Але є люди, які застряють у вічному підлітковому бунті/депресії.

Етапи дорослішання: розчарування, опір, злагода та відповідальність.
Ті діти, які не пройшли етап опору, вони застрягли в цьому підлітковому бунті та не хочуть приймати, признавати реальність, відмовляються брати на себе відповідальність за те, що з ними відбувається.
Коли ми проходимо ці етапи, ми переходимо в усвідомлену дорослу позицію за своєю суттю (а не тільки за паспортом), і тоді отримуємо владу над собою, що належить нам, — самовладдя — одноосібну необмежену владу над Собою.
Підліток і дитина живе у свавіллі та/або безволлі (упертість, гординя та/або негідність, нікчемність). Тому

дитячі та підліткові питання звучать так: як прибрати проблему? хто винен? чому це сталося? і навіть «навіщо це мені?» (поки ми віримо в уроки, ми – у першому класі школи).

Дорослі питання звучать так: з якою метою я хочу вирішити цю «проблему»? куди я спрямую звільнену енергію від зцілення динаміки/блоку? у що інвестую новий ресурс? яку ситуацію та реальність я хочу створити на місці минулої програми, та чим хочу її наповнити?

Діти вірять у порятунок ззовні. Дорослі вміють стати спасінням самому собі.
А також – іншим людям, якщо їх про це попросили.

Якщо ми живемо із внутрішнього підлітка, ми живемо в ілюзії сили, ми працюємо на знос. Коли ми живемо з дорослого, ресурс приходить з Джерела невичерпного.
Коли внутрішня дитина/підліток бере кермо на себе, вона не пускає (не впускає) повною мірою енергію нашого Духа – в матерію, у нашу буденність, на кухню.

Коли керує внутрішня дитина / підліток, ми виконуємо багато чужих ролей (мами – для чоловіка, тата – для дружини, слуги – для своєї дружини / свого чоловіка, дитини – для своєї дочки / сина, мами – для свого підлеглого, раба – для своїх грошей, ставимо роботу (справа) на роль тата / мами / Бога і т.д.)

Однак у кожній системі буття на Землі – для нас є своє власне місце і воно – одне. Ми зливаємо свою силу і енергію виконання не своїх ролей і дивуємося виснаженню. Ці стани більше неможливо не помітити – підйом частот Землі робить їх опуклими, і якщо всередині нас включається ген боротьби, страху, агресії… то мультиплікує їх.

Більше неможливо собі брехати, не помічати втому, розчарування, енергетичну ослабленість, втраченість, блокованість, нездатність рухатися вперед…, апатію, втрачені сенси та орієнтири… . Багато людей не знають, куди рухатися і, головне, заради чого.
Ось це почуття: “я можу багато, я відчуваю свою потужність, але не бачу, куди її направити, чим зайнятися, через яку діяльність розкрити свою суть і таланти…” – перший індикатор мислення дитини та створених нею субособистостей.

При цьому, Дорослий – ніколи не розгублений, він аналізує ситуацію, шукає вихід, планує та діє.

Рішення в тому, щоб навчитися:
1 крок – усвідомити та дати місце внутрішній дитині/підлітку – заручнику (жертва) системи,
2 крок – усвідомити і дати місце своєму дорослому та його позиції,
3 крок – об’єднувати одного та другого, стати на місце господаря свого життя та майбутнього.

Щоб відрізнити підлітка від дорослого, а потім їм двом дати місце та зайняти своє місце в житті й у Новому світі, увійти в роль Хазяїна й Творця своєї реальності та майбутнього,

потрібна емоційна грамотність, етика здорового та критичного мислення.

Підліток – бореться і виживає, залежно чи антизалежно,
Врозлий – вирішує свої питання сам,
Творець – Усвідомлений Дорослий – любить та створює свою реальність та своє майбутнє, присвячує своє життя єволюціі душі, знаходиться на зв’язку зі свої Духом.

Усвідомлений Дорослий чи Творець своєї реальності виводить на перший план такі питання як:

хто я? навіщо я? куди мені? який мій напрямок у житті? чому я хочу присвятити своє життя? який мій головний життєвий мотив? які мої власні цілі та як їх відрізнити від нав’язаних старими програмами та навколишнім світом?

як мені жити ємпатію, вдячність, повагу та Любов? це мій напрямок!

Володіння своїми почуттями, патернами та стратегіями свого внутрішнього підлітка, це мистецтво. І як будь-яке мистецтво, воно потребує тренування. Усвідомлений Дорослий може дозволити собі це дороге задоволення – вкладатися щодня у свій новий спосіб думки та дії.

Усвідомлений Дорослий виводить нас на шлях еволюції душі та духу, дозволяє стиратися старим програмам виживання разом зі старим світом, а на їхньому місці пере-збирати нові сенси та нову, але вже не загальноприйняту, а власну систему душевних і духовних цінностей, вінець яких – Любов.

А критичні ситуації на межі життя та смерті, які відбуваються щодня в країні, створюють різке розвивання гілок реальностей та парадигм буття. Ми можемо обрати: залишатися в стресі, втомі і в “просто аби вижити” або використовувати цей прикордонний стан і цю межу як рідкісний шанс пробудження усвідомленості та дорослішання.

Питання, з якими має сенс “побути”:

• хто в Тобі бере участь у твоїх стосунках із Життям? у твоїх стосунках зі здоров’ям, у парі, зі своєю роботою, із грошима?
  Доросла чи внутрішня дитина/підліток? А може б ти, але зі сценаріїв минулих втілень?
• хто виховує твою внутрішню дитину, твій внутрішній підліток чи дорослий?
• хто всередині Тебе приймає рішення та обирає парадигму буття?

За допомогою авторської техніки згоди та еволюції душі “Я Тебе бачу”, а також розстановочних та духовних практик час Духовного тренінгу “Дорослий та внутрішня дитина” – Інструкція Зрілості” присвячено для:

а) розпізнавання своїх дитячих та підліткових стратегій, які у дорослому житті
– маскуються під дорослого та перешкоджають справжній зрілості,
– призводять до зміщення та переплутаності ролей у відносинах у парі, з батьками та своїми дітьми, з грошима тощо,
– саботують самореалізацію та прояв талантів,
– сприяють маніпуляції вашою свідомістю та волею,
– змушують інвестувати ваші сертифікати вільної волі у чужі сенси, зокрема політичних, соціальних, духовних егрегорів.

б) придбання навички ототожнення зі своєю незрілою частиною, вироблення майстерності долюблювати свої дитячі та підліткові частини, відновлюючи свою цілісність.

Ви отримаєте до рук перевірені, прості інструменти та психотехніки дорослішання для ситуацій у своїй буденності.

Кожен із нас містить волю і силу належати лише Собі, жити свою власну, щасливу долю і створювати реальність на власний розсуд. І цей “розсуд” важливо відрізняти від позицій та рішень внутрішньої дитини, підлітка чи себе зі сценарію минулих втілень.

Для придбання Духовного тренінгу “Дорослий та внутрішня дитина” – Інструкція Зрілості” у запису перйдіть на сторінку “Курси у запису”.

З любов’ю, Наталія Завалій, що поєднує дух і матерію,
духовний коуч, сертифікований регресолог та сімейний розстановник,
пряма учениця Берта та Софі Хеллінгер, біоенерготерапевт,
автор системно-духовного підходу та науки “My Spiritual Place” та прикладної техніки визнання та духовної еволюції  “Я тебе бачу”.

ВІДГУКИ

Я очень рада, что была на семинаре у Наталии “Зрелость и внутренний ребёнок” и безмерно благодарна 🙏 Вот бывает так, что попадаешь в нужное время и нужное для тебя место,

…

Ще… “”

Лариса Полухина

От і пролетіли 4 неймовірних духовних семінарів з Наталію Завалій Більше 400 людей за місяць були “затронуты”. Скільки мудрості та щирості….скільки Глибин….є речі, які ми тільки з досвідом можемо Розширювати і

…

Ще… “”

Анна Степаненко

Наташ, спасибо большое за тренинг в эти выходные. Особо хочется поблагодарить за наглядное объяснение, как появляется личность из травмы в детстве. Я об этом читал в книгах по эннеаграмме, но

…

Ще… “Отзыв участника духовного тренинга “Зрелость и Предназначение””

Evgeny Frolikov