Стан переходу. Лютий 2024
1. Чуєш себе сильно збоку, коли намагаєшся висловити думку, і ясно усвідомлюєш, що твій текст так і не висловив суть, яку ти бажаєш донести. Тоді ти говориш інші слова і інші речення, і знову розумієш, що так і не висловив суть, яку вкладаєш у свою мову. І так до безкінечності. Сказав багато і довго, суть протекла лише опосередковано. І ти бачиш сприйняття інших з спотвореннями, а слова скінчилися.
Багато грішать на свою мову. Марно.
Суттєве знайде слова саме, коротко, і тільки яке ви транслюєте через відчуття.
2. Словно плавиться мозок (причина першого пункту, в тому числі).
3. Метафора. Високошвидкісний режим експреса перейшов на запредельну швидкість, ти всередині експреса, мимо мелькають пейзажі, які зливаються вже в одне полотно. Відстані між зупинками (станціями) збільшуються, і виникає підозра, що зупинки скоро взагалі закінчаться, поїзд перетворюється в космічний реактивний апарат.
Всередині цього судна ти ніби в гліцерині, відчуваєш з одного боку паузу, сповільнений режим (який іноді здається зупинкою, застряганням, але це явно не зупинка), кристалізуєшся, орієнтир єдиний – почуття, серце, з іншого боку ти весь час відчуваєш ось це «кудись треба встигнути», тиск «встигнути кудись».
А між тим, зовні, якщо вдивляєшся в що минає повз предмети та явища, диву даєшся варіативності: отак теж можна?, і отак люди живуть? і ще є багато, мільярди поїздів… І нічого не торкає з цих видів, щоб зійти зі свого поїзда: а стОїть воно того?…. (питання риторичне).
А поки ти «в гліцерині», ти продовжуєш робити свої справи і все, що перед тобою, усвідомлюючи, що доби мчать як хвилини і ти усвідомлюєш зростаючу цінність зібраності і уважності.
І все всьому цьому приходить ясне розуміння необхідності збирати себе, центритися і практикувати Нічого і Присутність у тут і зараз, з орієнтиром на свої почуття, на те «Хто я» і «ради чого я».
Орієнтири на внутрішній голос більше неможливо ігнорувати. Ібо, тільки він про правду. Раптом приходить спокій і довіра, здача і тиша всередині, мова серця і імпульси душі створюють акустику істини і ти відчуваєш-знаєш раптом: ніііічого ззовні не зупинить твій поїзд, і ти йдеш в кабіну пілота і займаєш там головне місце.
Будь-яке спотворення, напівправда, напівістина, філософські роздуми, маски та сенси старого світу, перетворюють «гліцерин» на пластилін, а пластилін застигає зараз у сонячних радіаційних потоках миттєво.
Бажаю всім нам жити кожен свій день, кожну свою годину і кожну хвилину тільки з власної правди, з власного досвіду серця і на частоті свого духу.
Чит-код «я тебе бачу» на таких швидкостях неможливо більше не застосовувати за призначенням.
В протилежному випадку він викличе огиду, гнів і відчай.
Бо, матерія з матерії не створюється більше. Бо, діяти зараз тільки дратує.
Чит-код «Я тебе бачу» про буття, про образ мислення нового світу.
Ти є причиною? Чи ти є наслідком?
Якщо ти – причина, то ти зрозумієш.
Чекаю вас на курсі «Ісцелення» в Україні.
Реєстрація на курс за посиланням:
З любов’ю, Наталія Завалий.
