Трохи про себе.
Ось еннеаграма мені ближча всього. Її мудрість і істина, в ній зашифрована. Там є все і про все. Як на мене. До практики і суті енергетики нарешті почали для мене прорисовуватися конкретні кроки. Але не вистачало прикладного, практичного, щоб здійснити. Гурджіївські рухи дали мені базовий інструмент – розширений огляд і вісь. Я зрозуміла, що база розвитку – це вісь і створення простору, і чим ширше, тим ширше простір, тим ближче і глибше до своєї суті. Це мене надихнуло на подальші пошуки і дослідження. Знання свого еннеатипу дало ключі, що в собі розвивати, інтегрувати, щоб виходити за межі фіксацій в особистостях. Розширене простір і центрування показало мені цей вихід за межі.
Але цього було мало, у мене виникало питання, як конкретно обходитися зі своїми особистостями (патернами, програмами). Знову ж таки в прикладному варіанті і в повсякденному житті, а не тільки під час гурждиевських рухів, на семінарах і групах. Теорій то повно, а от як у повсякденному житті обходитися і рости над “повторюваними сценаріями”, почуттями (агресії, провини, відокремленості, своєю драмою еннеатипу #1).
І коли я зустрілася з Бертом і його відкриттям порядків Любові: закону приналежності, закону ієрархії, закону балансу,
я знайшла всі недостаючі пазли (той самий системний підхід).
Він (Берт) сказав: подивіться, у будь-якої людини (душі) є рівне право на приналежність.
Він показав мені куди дивитися. І своє чарівне слово, одне коротке слово: ТАК.
І в якийсь момент мене осяяло: адже це ж так просто, це лежить на поверхні, власне, як і будь-яка істина.
І я зрозуміла, що коли я розширююся, то в цьому розширеному просторі з’являється місце для всіх. І для мене це розуміння пішло глибше і ширше.
Раз у будь-якої душі і духу є місце в просторі, то й у будь-якого почуття душі і частоти духу теж є місце, у явища і процесу (для війни або миру, для чоловічого або жіночого, для темряви або світла). І раз Бог сказав цьому: ТАК, то хто я така, щоб говорити: НІ?…
Таким чином, місце в моєму житті є всьому, в залежності наскільки я можу розширити свою свідомість.
Бо, якщо я розширююсь, а в якийсь момент зачіпаюсь, наприклад, за провину, відкидаючи або нівелюючи її (тут можна вписати всю нашу тіньову сторону), так я знову звужуюсь, і вилітаю з єдності зі своєю Сутністю (Суттю).
Так, для мене стали з’являтися все більше нові і нові завдання.
Чим розділеніша динаміка, тим більший потрібен радіус розширення. А чим більший радіус розширення, тим більший контакт зі своєю Сутністю.
Наприклад, якщо я зустрічаюся всередині себе з заздрістю (це в корені своєму – нецінність), то я розширяюся і даю місце в своєму просторі цій Частині Себе. І в цьому процесі обов’язково приходять усвідомлення хто це, звідки прийшло, з якого втілення або з паттерна кого з предків …
Я можу йти в терапію (а зараз вже в самотерапію), а можу і не йти. Але, зберігаючи фокус розширеного огляду, я в будь-якому випадку приходжу до трансформації цієї частини нецінності себе. На це потрібен опр.масштаб розширення.
Але, якщо, наприклад, я зустрічаюся (працюючи з людьми) з динамікою коли мамі довелося нагодувати своїх дітей їхньою сестрою (братом), і потім мама ця зійшла з розуму, і такою була ціна життя
(В Україні тільки за офіційними даними 5 млн померлих від голодомору, і з них 3 мільйони з лишком, це діти),
то мені радіус розширення потрібен гоооораздо більше, ніж коли я дивлюся на свою заздрість.
І, тут необхідно Розширення до діаметра Вищої Сили.
В будь-якому випадку, мова завжди йде про те, щоб розширювати радіус своєї свідомості, уваги, огляду.
Інакше, людина, по-любому, зачепиться за розділення, за одну з сторін дуальності.
А це саме те, що в нових енергіях світу, просто стирає і виводить з цієї матриці.
Але, знову ж таки, це волевиявлення кожної людини і кожної душі.
Розширення це ключ до всього.
Це те, на що варто витрачати свій увесь час, щоб натренувати це.
Мені-то цей аспект видається взагалі єдиним варіантом для виходу з дуальності.
Дуальність це ж що? Це розділеність. Я ж не можу вийти з дуальності десь там, зовні. Мені треба це виробити всередині своєї особистої психіки і ДНК 🧬.
Об’єднуючи все, що розділилося колись у мені самій, я рухаюсь насправді за межі дуальності. А це тільки розширення. І в кінцевому підсумку, ми доходимо до радіусу Абсолюта. І, нарешті, згадуємо, що ми і є Він. Ми містимо всередині себе Його частину. Так що ще потрібно?
Більше нічого. Адже я доходжу до своєї Суті.
З любов’ю, ваша Наталія 💙





















