Про нашу суть
Наші здібності, таланти і їх джерело – суттєва енергія наша. Дух. Як прийняти, взяти відповідальність цінувати її, берегти і, якщо буде потрібно, захищати? Можна довго ходити колами, по різним шарам своєї (земної, кармічної, і/або інопланетної, і/або в своїх іпостасях півБогів, богів, вищих істот) заблокованості.
Але коли ми усвідомлюємо, згадуємо, що Це (суттєва енергія) не наша особиста власність, не ми її створили, що її родив Абсолют, Джерело, що ми Нею наділені, нам її видали при народженні, при відділенні від Абсолюта, ми її носії і хранителі. Іншими словами, ми стаємо на своє місце. Рівно в середину. Ми більше не одягаємо на себе корону Бога – творця всього, що є: ми відчуваємо себе вийшлими з Нього, відокремленими від Нього – Його частиною (часткою, краплею, іскрою). І, з іншого боку, ми більше не відчуваємо себе відокремленими від Нього, залишеними/кинутими/покинутими Ним на “поталу долі”. Ми відчуваємо себе відокремленими, ви-діленими від Абсолюта Його частиною, але не викинутими Ним. Ми більше не відчуваємо себе окремими від Цілого. Ми відчуваємо себе єдиними з Цілим.
І тому згадуємо, що нести Його частину в собі (так само як і свої здібності, оскільки вони походять з нашої суті, оскільки вони є похідними нашої суті) – це наша і відповідальність, і задача.
І я не знаю і не можу знати до кінця в своєму чел. мозку весь обсяг своєї суті, я не можу розумом це знати, оскільки це не той “жорсткий диск”, на якому ця інформація записана.
Я можу це “знати” лише своїм серцем і сакралом, чути, відчувати, відчувати навіть.
А от осягнути розумом, що моя Суть належить Богу, людське істота може. І цей факт і тільки цей факт, дозволяє мені прожити відповідальність за свій Дух, його повне звучання в будь-якій щільності (в даному випадку, на цій планеті), пронизуванням Ним (своїм Духом, своєю частиною Абсолюта), насиченням Ним – Матерії в будь-якому вигляді і на будь-якому рівні. Будь то думка, будь то відчуття, будь то дія, явище, будь-який процес. Від макро рівня до мікро. Де б ми не знаходилися, що б ми не робили, в будь-якому просторі і часі. В шир, в вись, в об’єм, в глибину….
Відповідальність тоді проживається нами не як тягар, а як свобода 🦅, легкість і сила.
Ось так і виходить. Суть свою, Дух свій – розумом ми не розуміємо цілком, а відповідальність вже за Нього взяли, прийняли.
А для продовження осягнення відповідальності за всі свої блоки і “старі” програми ми працюємо на вебінарі – практикумі по симптомах (індикаторам заблокованості свого Духа)
“Я ТЕБЕ БАЧУ” 10-12.02.2023.
