Інші основні порядки

СНаступні порядки любові легко перевіряються в повсякденному житті. Ми відразу можемо відчути, діють вони чи ні, і, якщо так, то наскільки.

Давати і брати

Порядки «брати і давати» прописані нам нашою совістю. Вона слугує рівновазі «брати і давати» і взаємообміну в наших стосунках.

Як тільки ми беремо або отримуємо щось від когось, ми відчуваємо себе зобов’язаними дати йому щось натомість, і дати при цьому щось рівноцінне. Це означає: ми відчуваємо себе в боргу перед ним, поки не віддамо йому щось відповідне і погасимо таким чином борг.

Після ми відчуваємо себе стосовно нього знову невинними і вільними. Ця совість не залишає нас у спокої, поки ми не встановимо рівновагу. Усі рухи совісті ми відчуваємо як провину і невинність, про яку б область не йшлося. Тут я обмежуся сферами, що стосуються «давати і брати».

Давати і брати з любов’ю

Якщо хтось дає мені щось, і я врівноважую це, наприклад, сплачуючи за це повну ціну, стосунки закінчуються. Обидва знову йдуть своїм шляхом.

Якщо я плачу за це занадто мало, стосунки тривають. З одного боку, тому що я відчуваю себе перед ним у боргу. З іншого боку, тому що він чекає від мене ще чогось.

Тільки коли я повністю врівноважую ситуацію, ми стаємо вільними один від одного. З люблячими людьми все інакше. Окрім необхідності балансу, в гру тут вступає любов. Це означає: як тільки я отримав щось від того, кого люблю, я повертаю йому більше, ніж навіть еквівалентне або рівне.

Від цього інший знову відчуває себе в боргу переді мною. Але оскільки він любить мене, він знову дає мені більше, ніж необхідно для рівноваги. Таким чином, між люблячими людьми зростає взаємообмін «давати і брати» і, в тому числі, глибина їхніх стосунків.

Безлад у процесі «давати і брати»

Один безлад я тільки що назвав: я віддаю менше, ніж взяв. Те ж саме навпаки, якщо я даю іншому більше, ніж він може або хоче дати натомість. Багато, накриваючи своєю любов’ю іншого з головою, вважають це особливим її проявом.

Наприклад, коли намагаються дати йому більше, ніж він може витримати. Таким чином, вони виводять баланс власних відносин з рівноваги. Іншому стає важко знову відновити рівність.

І який результат?

Той, кому дали понад міри, піде з відносин. Відхилення від міри мають зворотний ефект, ніж очікує даючий. В відносинах пари, де один дає більше, ніж бере, приречені на провал. І те ж саме, коли один бере більше, ніж сам готовий або може дати. Наприклад, якщо він фізично неповноцінний.

В будь-якому випадку, і тут є компенсація, якщо фізично неповноцінний партнер визнає, що він повинен брати більше, ніж він може дати натомість, і замість того, щоб пред’являти претензії, дякує іншому від усього серця. Подяка теж служить уравноваженню.

Передати далі, щоб урівноважити

Ми не завжди можемо врівноважити ситуацію, даючи іншому натомість щось рівноцінне. Хто може дати щось рівноцінне своїм батькам? Або вчителю, який допомагав йому багато років?

Ми відчуваємо себе перед ними в боргу все своє життя.

Багато хто хоче ухилитися від тягаря цього боргу, уникаючи приймати від них що-небудь ще. Вони бідніють, оскільки тягар цього почуття боргу стає для них занадто важким. Вони відмовляються від життя, замість того, щоб жити і брати від життя все.

Існує простий спосіб відновити рівновагу прекрасним наповнюючим способом. Замість того, щоб повертати щось, ми передаємо це іншим.

Перш за все, своїм власним дітям, а також багатьма іншими способами на службі у життя. При цьому всі почуваються добре: і ті, хто беруть, і ті, хто дають.

Відновлення рівноваги в негативі

Потребність відновити баланс ми відчуваємо точно так само, а іноді навіть більше, коли інші завдали нам шкоди. Тоді і ми хочемо зробити їм щось: «зуб за зуб, око за око».

Обидві сторони чекають цього врівноваження особливим чином. Не тільки жертва, якій завдали шкоди, але й ті, хто завдали їй шкоди, стають перед нею винними. Жертва жадає помсти.

Злочинець хоче позбутися своєї провини, намагаючись загладити її.

Що ж відбувається насправді?

Чи досягають вони рівноваги? Чи жертва, як правило, завдає злочинцеві ще більшої шкоди? Які тут наслідки?

Злочинець відчуває – це зайшло занадто далеко. Тож він шукає рівноваги зі свого боку, цього разу в якості жертви. Щоб врівноважити це, він ще раз завдає іншому шкоди. І тут більше, ніж було потрібно для рівноваги. Таким чином, відновлення балансу в негативі зростає.

Замість того, щоб любити один одного, вони стають ворогами. На передумовах такої особливої поведінки я зупинюся пізніше. Спочатку я покажу вам рішення.

Помста з любов’ю

Потребність у відновленні балансу в негативній ситуації непереборна. Ми змушені піддатися їй. А якщо ми спробуємо придушити цю потребу і подолати її з благородним смиренням, наприклад, прощаючи його, ми ризикуємо стосунками.

Інший, завдяки прощенню, переходить із рівноправних стосунків у поведінку від підпорядкування до домінування. Результат схожий на ситуацію, де один накриває іншого любов’ю з головою, даючи йому любові більше, ніж той може дати взамін.

Справжнє прощення вдається, тільки якщо воно взаємне.

Наприклад, коли обидва більше не повертаються до минулого навіть у думках. Тоді йому дозволено піти назавжди. Найпростіший спосіб вийти з замкнутого кола все більше завданих один одному страждань – це коли один завдає іншому трохи менше болю, замість того, щоб завдати стільки ж або навіть більше.

Це означає: він теж мстить за себе, але з любов’ю. Інший здивований.

Обидва дивляться один на одного і згадують їхню колишню любов. Їхні очі починають світитися, і відновлення балансу «брати і давати» благополучно починається спочатку.

В будь-якому випадку, обидва стали більш обережними і уважними один до одного. В результаті цього балансу їхня любов стала ще глибшою.

Бажання знищення

Глибоко в нашій душі існує архаїчне бажання вижити з часів розвитку людства, коли виживання власної групи залежало від знищення нападаючої на неї групи. Нікому з іншої групи не дозволялося залишитися в живих.

Таким же чином надалі велися війни. Йшлося не про те, щоб перемогти іншу групу або відбити її напад, а захиститися від неї, знищивши всіх, до останнього члена групи.

Наприклад, у біблії про це сказано: коли господь велів ізраїльтянському роду, що вторгся в Канаан для його завоювання: «Ви повинні вбити їх усіх, чоловіків, жінок, дітей і худобу, як всепалення в Яхве».

Сучасним прикладом цьому слугують спроби знищити цілі народи, так званий геноцид; спроба націонал-соціалістів у Німеччині повністю знищити єврейський народ, включаючи дітей.

Правова держава тримає в узді наше бажання знищення за допомогою громадського порядку. Він охороняє нас також від бажання знищення з боку інших. Як тільки громадський порядок руйнується, це бажання безперешкодно знову пробиває собі дорогу.

Бажання знищення в наших стосунках

Як проявляється це бажання знищення в наших стосунках. Чи є ми невразливими перед ним? Що, наприклад, відбувається в нашій душі, якщо партнер завдав нам болю? Чи хочемо ми точно так само завдати йому болю, щоб знову досягти рівноваги?

Або ми внутрішньо бажаємо йому смерті навіть через дрібниці, бажаємо знищити його? Бажання знищення є передумовою і рушійною силою агресії багатьох безобідних травм у стосунках пари.

Навіщо я кажу все це?

Знаючи про силу бажання знищення всередині нас і пам’ятаючи про його походження, ми стаємо обережнішими. Ми приводимо в рівновагу щось безобідне з чимось безобідним, і бажано шляхом малих витрат.

Дізнатися про ці Порядки детальніше, осягнути їх, і найголовніше, як застосувати ці Порядки у своєму житті та прокласти шлях звільнення з уз совісті, тобі допоможуть книги Берта Хеллінгера та інші видання Школи життя Хеллінгера, а також – аудіокниги Берта Хеллінгера і DVD.

У книгах і аудіокнигах «Зцілення» та «Медитації» багато медитацій і внутрішніх вправ, які дозволяють відчути особисто порушення порядків і одночасно зцілювальний і звільняючий рух.

Джерело www.hellinger.com, «Зцілення» Б.Хеллінгер