Чи мають відношення до вас ваші старі програми, чи ви – тільки Бог?

Ви напевно чули таке, і колись і від мене.

“Ви себе ідентифікуєте зі своєю зовнішністю, зі своїми проблемами, зі своїми симптомами, зі своєю вагою, зі своїм досвідом, який у вас коли-небудь був… Насправді це до вас справжнього не має ніякого відношення. Ви справжній – ви і є Бог. А все інше проекція….”

Це збірний текст. Напевно подібне чують багато хто і не тільки зараз, це звучить у багатьох напрямках, вченнях, філософіях.

Думка, що будь-яка людина і є Бог, тут зрозуміла. Це істина.

Але є одна деталь, яка спотворює процес розкриття в собі Бога. І ця деталь – суттєва.

Твердження, що ми не є тим, з чим себе ототожнюємо, хибне, і як ложка дьогтю, здатне увести людину в протилежному напрямку від Бога.

Достовірним було б твердження: я є і тіло, я є і душа, я є і Дух, тобто Бог.

Я є все те, з чим себе ототожнюю, але я є і Бог всього цього.

Ми складаємося з усього цього.

Безперешкодний шлях до виявлення себе Богом лежить тільки через шлях прийняття. Ніяк інакше.

Спочатку важливо розотожнитися з тим, з чим себе ототожнював, а потім прийняти це в собі, як частину себе, і тільки тоді відпускання вдасться. Відпустити щось можна тільки згадавши це.

Наприклад. Самотність жінки, яка повірила (колись або в цьому втіленні), що вона ніколи не зустріне #того_самого, єдиного, гідного, на якого можна покластися і з яким можна розслабитися. З цим віруванням, а точніше з цією програмою, вона, природно, приваблює в своє життя чоловіків, недостойних себе або недоступних…

Або самотність/відчай чоловіка зустріти #ту_саму”, ради якої ростуть крила, з якою завжди цікаво, яку завжди хочеться, адже колись Він втратив її назавжди.

І вона/він може сказати собі: ця програма, патерн, досвід – це не я, це не має до мене ніякого відношення, адже я є – Бог. Вона/він у своїй внутрішній позиції відрізає від себе цей досвід і заодно ту Частину себе, яка(ий) цей досвід створює і проживає знову і знову, або відчайдушно вже навіть пробувати. Ключове тут, відрізає. Раз сказали, що це не має відношення до мене, то рух – викинути, відрізати ✂️, відкинути буде природним. Тим більше, це звично і саме це спотворення було впроваджене в людську матрицю прогресу свого часу. Такою був задуманий, запрограмований план еволюції людської раси. Але ми перейшли в нову матрицю. В матрицю творців. За старою програмою вже не спрацює, або спрацює з дуже короткостроковим ефектом.

Більше того, це наше завдання – вивести з свого нутра ген агресії.

Єдиний шлях виведення цього гена – це переписати його, перепрограмувати, інсталюючи в себе первородний паттерн, паттерн Бога. Відродити Істину в собі самому.

Паттерн Бога – це спогад, свідчення, згода і прийняття в собі ВСІХ своїх частин, всього свого досвіду, всього того, чим і як ми проявляємося. Будь-то на рівні тіла (психіка, гени, освіта, вага…), будь-то на рівні душі (досвід минулих втілень, потенціал…), будь-то на рівні Духа (я є Бог – частина, єдина завжди і повсюдно з Богом, творцем всього, що є, коли-небудь було і коли-небудь буде).

Переписати програму “ніде немає #того_самого” або “ніде немає #той_самої”, можна тільки через: а) згадування тієї Частини себе, яка колись втратила свою половину, б) згадування, що Вона (половинка) є, існує. І антилогічно вірити собі, що вона зникла, розчинилася або її поглинула якась сила. Просто, коли випадок їх розриву відбувався, це вірування як навіювання (самонавіювання через неймовірний біль і відчай) було “записано”/впроваджено як програма і як спотворення істини. І ця програма програється віками.

І якщо ти продовжуєш тікати від неї або боротися з нею, кажучи собі: це не має до мене відношення, то ти так ніколи і не знайдеш цю свою половинку. Так як ти все час будеш шукати не в тому місці.

Не вір нікому, хто каже тобі, що це не ти. Це ти. Саме ти записав у собі цю програму. І шлях до неї – це зануритися в неї, в цю частину себе.

Наступний крок в) це згадати цю половинку, вгамувати цю вічну тугу, зустрітися з нею. На тому рівні, на якому вона була втрачена.

Згадати, щоб відпустити.

Адже, на кроці г) ти згадаєш, що ця половинка завжди була схована всередині тебе, всередині твого сакралу, всередині твого джерела.І ось тут ти і зустрінешся з Богом всередині себе. Цей джерело і є Бог. І в ньому чоловіче і жіноче завжди єдине. В Бозі – воно одне.Ось так ховається істина. На видному місці.Не шукай Бога, втікаючи від своїх програм і частин. Іди назустріч їм, і ти зустрінеш Бога всередині себе.Якщо ти дійсно хочеш дізнатися себе справжнього, важливо прийняти всі проблеми, як дитя свого власного творіння, взяти владу над ними в свої руки, переставши дозволяти їм собою управляти і володіти. Перейти з заручника їм в господаря їх. Роль змінити. А заперечення їх як реально існуючих, веде людину знову по шляху боротьби з собою.
Бо, всі симптоми, почуття і стани, це ВСЕ – ниточки одного чарівного клубка під назвою Душа і Дух.

З любов’ю, Наталія Завалий